У Кремнієвій долині розпочався новий період стрімкого розвитку. Бізнес-парки вздовж траси 101 знову прикрасили емблеми молодих компаній, які подають великі надії. Орендна плата злетіла до небес, але разом із цим збільшився й попит на розкішні заміські будинки на таких курортах, як озеро Тахо, що свідчить про зростання статків. Район затоки Сан-Франциско став місцем зародження напівпровідникової галузі, а слідом за нею з‘явилися комп‘ютерні й інтернет-компанії. Чарівники, що в них працюють, створили багато чудес, завдяки яким світ став сприйматися більш футуристичним: від телефонів із сенсорними екранами й миттєвого пошуку у величезних бібліотеках до можливості керування безпілотником на відстані тисяч кілометрів. Відродження її комерційної активності, яке розпочалось у 2010 році, теоретично має супроводжуватися стрімким розвитком технологій.
Тому може здатися неймовірним, що в певних колах поширена думка, ніби в Кремнієвій долині царює стагнація, а темп розвитку вповільнюється вже протягом кількох десятиріч. Пітер Тіль, засновник компанії PayPal і перший сторонній інвестор компанії Facebook, описує стан технічних інновацій в Америці як «щось середнє між відчайдушним становищем та небуттям». Подібне розчарування притаманне й інженерам із найрізноманітніших галузей. А невелика група економістів, до якої, утім, приєднуються нові експерти, стверджує, що вплив сьогоднішніх інновацій на економіку тьмяніє в порівнянні з минулими показниками.
[ … ]
У всьому світі стрімко поширюються інновації, які стали можливими завдяки низькій вартості обчислювань. Комп‘ютери починають розуміти природні мови. Керування у відеоіграх тепер може здійснюватися лише за допомогою тілесних рухів — ця технологія має великий потенціал застосування й у світі бізнесу. Тривимірний друк дозволяє серійно виробляти все складніші предмети та імовірно зможе невдовзі використовуватися для відтворення тканин людського організму й інших органічних матеріалів.
Люди з песимістичними поглядами на інновації можуть сказати, що все це буде втілено в реальність, коли рак у полі свисне. Але думка про те, що заснований на розвитку технологій зріст має або продовжуватися колишніми темпами, або постійно знижуватися, а не коливатися, як рівень води під час приливів і відливів, суперечить історичним даним. Чед Сіверсон із Чиказького університету зауважує, що зростання продуктивності в добу електрифікації було неоднорідним. У часи появи важливих інновації в електротехніці наприкінці XIX — на початку XX сторіч розвиток був млявим, проте згодом його темп неабияк пришвидшився.